Роки невпинно

Роки невпинно так летять,

Летять вони у майбуття.

І їм немає вже дороги

В своє минуле.

А я бажаю вороття

У те давнє своє буття,

Де там були часи такі,

Що крають серце до сих пір.

Повір, будь ласка,

Що тебе я не забула.

В душі моїй запамятавсь

І голос твій, і погляд твій.

І лютий місяць нагадавсь,

Що наші долі в ньому

Тихо розійшлися.

Не було сварок ні вагань

При виконанні моїх бажань,

А в твоїм серці після того

Тиша й спокій.

І тільки я несла тягар,

А разом з ним свою провину.

В душі весь час стискала рану ту глибоку.

І тільки лиш в кінці життя

Настав момент для каяття.

Й хватило сили волі

Це мені зробити.

Але ,як підсумок життя,

Провина в тім лише твоя,

Що всі забув ти почуття.

То ж каяття мені не слід було робити.


Рецензии
Спасибо, с удовольствием знакомлюсь с вами, Нина, и с этой стороны.
Рекомендую почитать Лесю Романчук, пишет на ук. языке, читаю сердцем.

Мила Московская   06.05.2010 12:10     Заявить о нарушении
Мила,спасибо что заглянули на огонек и за совет.Пойду в гости к Лесе.
С уважением,

Нина Мурга   06.05.2010 13:15   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.