Спасіння немає в мені, і повз мене немає.
І важчають стоси повітря довкола легень.
Бо вкотре за тиждень слова (та думки) забуваю.
Тотожна до світу німих щогодини... Що день
дає мені? Змогу почути, як дихають квіти.
Коли проростає життя між стеблин, як роса.
Що з'явиться вранці на мить, аби вгору злетіти,
поринувши в іншу реальність, й свої небеса.
А смерть, що спіткає мене, не спасіння, а – так:
завада, полуда на оці, суцільне мовчання...
На обрії долі я вкотре побачила знак:
Христове розп'яття та очі, що ВСЕ пробачають.
(19.12.09)
Призначення знакiв - мовчати
© Copyright: Алёна Губина, 2010
Свидетельство о публикации №110010808423
Свидетельство о публикации №110010808423
Рецензии
язык можно сломать - уж так читается по ритму )))
Александр Мельничук 23.10.2010 19:28 • Заявить о нарушении
Александр Мельничук 23.10.2010 19:28 • Заявить о нарушении
Яке горе... Вибач, я не хотіла, щоб були такі наслідки! =))
Алёна Губина 25.10.2010 23:26 Заявить о нарушении
Алёна Губина 25.10.2010 23:26 Заявить о нарушении