***

                ***
                Є люди долею забуті,
                Єдиний дім їх-гори зі сміття,
                Їх долі ланцюгом прикуті
                І викинуті геть з нормального життя!

                Що день встає-вони вже у турботі,
                Із нір своїх вилазять як вужі,
                Коли працюють люди на роботі,
                Ідуть на працю і бомжі!

                Їх день розпочинається так рано,
                Закінчується пізно у ночі,
                Шукають пляшку кожну так старанно,
                Як золото шукають шукачі!

                Вони ж колись і мали дім і сім'ї,
                Були колись і радощі буття,
                Були колись по-справжньому щасливі,
                А зараз тягнуть жалюгіднеє життя!

                Важка їх доля,важке життя для них,
                Цей світ жорстокий,що не зна для них пощади,
                Погрітися,наїстися-утіха із утіх,
                В теплі і затишку-хай буде він і з вами!

                І носять зараз на собі лахміття,
                Не миті,волохаті і брудні,
                Життя все їх-суцільнеє жахіття,
                І душі скривджені і очі в них сумні!

                Ось злидар той підходить до машини
                І простягає руку,що від холоду тремтить,
                Як невимовно радий він за кожну копійчину,
                А з боку глянуть-серце заболить!

                А завтра знову в путь,на пошуки буття,
                Тож не кляніть,будь-ласка їх о люди,
                Не дай Господь подібного життя
                І пам'ятайте,з кожним може бути!
               
                23 грудня 2009г.