У паморозі супиться вікно,
Мов дід,що перебачив-переслухав,
Якому не всміхається вино
Й тютюн,що відпалив і перенюхав.
А дні грядуть - в них падають сніжини,
Нанизуючи спомини-слова,
Не витинки,не танок балерини,
Бо у зими срібліє голова.
І в русі обертається земля
Й моя дорога стала вічним бігом,
Загадуючи казку нездаля,
Слова твої цілую білим снігом.
У памороз1...
© Copyright: Надежда Кошель, 2010
Свидетельство о публикации №110010707182
Свидетельство о публикации №110010707182
Рецензии