Де роз'єднують ріки - єднають мости,
Якщо є світ надії і здатність мети
Розімкнути холодні вуста протиріч,
Очі в очі дивитись напроти сторіч.
Де ти,вільний і гордий народ,
Той,що може здолати і заводь,і брод?
Скільки можна шукати себе уві сні
Й не знайти,не почути себе на землі?
Біле сонце не схоче тебе зрозуміть,
Млявий сумнів вже грає,як стримання мить.
І роз'єднують ріки - вони без мети,
Та сторіччю не личить розводить мости.
Та сторiччю не личить...
© Copyright: Надежда Кошель, 2010
Свидетельство о публикации №110010706659
Свидетельство о публикации №110010706659
Рецензии