В твоїх очах,мов у безодні скельця,
То палахтить,то гасне ,мов вогонь;
Те чортеня,що досипає перцю
У душу,мов у серце із долонь.
Триває захист,наче відчай-слово,
Яке то вабить,то вбиває вмить,
То,озирнувшись,поведе розмову
Про те,чого не хочеш розуміть.
Але на мить збентежаться хвилини,
Біжать роки,заквапиться печаль.
Полон і пісня,наче полонина,
В твоїх очах,мов вересневий жаль.
В тво1х очах
© Copyright: Надежда Кошель, 2010
Свидетельство о публикации №110010607592
Свидетельство о публикации №110010607592
Рецензии