Дельфiни

                Сергію Жадану,
                який не отримав чичибабінську премію

Дельфіни виносять на береги
мертвих своїх матросів.
У кожного з них були вороги,
нестача спирту, брак папіросів.
                Були, може, діти, батьки, жінки,
                коханки, офшорні рахунки,
                а мають лише похоронні вінки
                і жодного крику рятунку.
А може б вони залишилися там,
аби не оці дельфіни.
Мали би дно незнане вітрам,
які всьому несуть зміни.
                Я б приїздив до цієї води
                раз на рік, не частіше.
                Ходив би по гальці туди-сюди
                і серцю було б тепліше.
І я казав би: «Матроси оті,
що там у морях на днові,
вони, повірте, усі святі,
до неба летіть готові.
                Вони сховали свої гріхи
                у довгі кишені віри.
                Вдома без них сумують дахи –
                течуть і течуть без міри.»
Та добрі оті дельфіни морів
вбивають мої промови.
Чинять не так, як я би хотів
знаходячи спільну з матросами мову.

                06.01.10 р.  Полтава