Після смерті о сьомій ранку
Саме з того часу, коли з хвойного дерева
ти перетворюєшся на сонну істоту
Своїм подихом розсіюєш примар, що заплутались
у листя пряженого повітря
Шукаєш свої капці, стаючи з лівої ноги
Каву розмішуєш, тримаючись рукою
за край підвіконня
Згадую ліс, у якому ти тягнулася до сонця
Парк, де саме під твоїми гілочками ми зустрілися
Дивний аромат хвої, що вбиває шкідників
Думав я
Дивна декоративна рослина, що знайде місце
в моїй оселі
Мовчазна, колюча, вічно жива
Це все, що я знав про тебе тоді
І мріяв
Щоб ніколи не настала сьома ранку
Пiсля смертi... Валерий Волковский укр
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2010
Свидетельство о публикации №110010507852
Свидетельство о публикации №110010507852
Рецензии