Собаки дивились у своє відображення
Вода – провідниця їх самозакоханості
Грім хвилював хутро, опускав хвости
Блискавки живили їх мікросхеми та батарейки
Без них вони схожі на плюшевих іграшок
Неповоротких, тендітних та сонних
Саме тих, що лежать у твоїй різнобарвній сумочці
Разом із складеною парасолькою
Бо дощ – то провідник самозакоханості
Десь на заході лінії електропередач
Сушили вишиванку неба
Птахів, що невчасно опинились у цих краях
Пристрасно здерту вітром мозаїку листя
Собаки... Валерий Волковский укр
© Copyright: Оксия Жмгоо, 2010
Свидетельство о публикации №110010507787
Свидетельство о публикации №110010507787
Рецензии