Се бувай
де тонкішає вітру край.
Де ті кулі для часу страдні?
Ґнотові проступають садна.
Світе Ясний, де ти? Палай!
Прагне дотику й ласки шкіра,
а під нею любові схов.
Я забув – як вдихати щиро,
ся задишка – найвища міра,
а вже потім – холоне кров.
Та мій дух, мов співуча мекка,
а молитва – книжковий пил.
Се "бувай!" як політ лелеки –
пантоміма луною стеки
і волання в собі – терпи!
5 Січня 2010
Свидетельство о публикации №110010506609
лиш терпи
перетерпиш
і життя
услід крикне
"Привіт!"
Ти терпи
лиш терпи
перевернеш
чоловіцтвом
своїм увесь
світ
Елизавета Горбачевская 30.01.2010 19:25 Заявить о нарушении
Я терплю, болю.
Дякую тобі
неповторна
Лі!
Юрий Лазирко 03.02.2010 00:21 Заявить о нарушении
непотворні
Неповторному
вірші
Шле
з любов'ю
і без болю
в неповторному
листі
Елизавета Горбачевская 03.02.2010 16:45 Заявить о нарушении