Рибалка з онуком

Раз поїхав я з онуком на рибалку літом.
Бо узимку (він сказав)- не поїду з дідом!

Взимку холодно на річці,руки замерзають!
А він у нас хлопчик ніжний, усі про це знають.

Посідали ми у човник, взяв я весла в руки.
І погріб на другий берег, щоб спіймати щуку.

Ну а щука- риба хитра. Щоб її спіймати-
треба було блісну брати, спінінг, та й кидати.

Знайшов я в сумці щось подібне, причинив- дав внуку.
А він кинув, бісів хлопець, й спіймав мене за руку!

Тягне,радий! Кричить-"Діду!Я вже спіймав щуку!"
А я йому, мов різаний- "Ти ж тягнеш мою руку!"

Відчепив я свою руку, зализую рану.
А він каже-"Діду, діду, щось ти здався рано!"

Кажу йому-"Хлопчик, синку, та хіба ж я щука?"
А він сидить, та гегоче, щоб не дурив внука.

"Ти ж казав- ловитимеш карася- не щуку!
А сам вчепив залізяку, ще й підставив руку!"

Тепер давай закидати на карася кормушки!
Може, якийсь дурний клюне, та впіймаєм трішки!

Закинули- чекаємо. А тут- гульк, покльовка.
Витяг онук щось маленьке, велика головка.

Придивились- старий чобіт! А в халяві- жаба,
каже-"Хлопці, марш на берег! Там чекає баба!"

Отак ми порибалили раз на річці з онуком.
Рано встали, мало спали, жабу в чоботі спіймали.

Ну а добре ловить тую проклятущу щуку
його тато, зять наш Саша, а діду- наука!