Донька

Донька наша- ляпота!
Красива, як тато!
А розумниця вона-
як у неї мати!

Народилася вона
років сорок тому.
Була така пробивна-
не сиділа вдома!

То в кіно вона біжить,
то співа, танцює!
То братика маленького
в колисці вартує!

Раз таке вона утнула-
задала задачку!
Проміняла братика
на малу собачку!

Каже-"Мамо,він кричить!
А собачка- мила."
Мати її за ту штучку
мало не прибила.

Потім донька пішла в школу,
навчалася гарно.
Поступила в музикалку, і тягнула
ту науку, як струну гитарну.

Після школи- на муз-пед,
вчитися співати.
А там хлопці молоді
стали загравати.

А приглянувся таки їй
сусід- хлопчик Саша,
і живе з ним до сих пір
Анжелочка наша.

Мають двоє діточок,
то є - радість наша.
І розумні, і красиві,
як тато їх- Саша.

Зараз вчилка, донька наша,
вірші пише гарні
про природу,про життя,
кохання примарне.

То я б теж міг написати,
та немає кеби.
Посинів і опустився
вже у мене гребінь.