Вiльям Шекспiр. Сонет116

Двох чесних душ єднання не порушу
Ніколи я ! Любов не є любов,
Коли вона не окриляє душу
І не п’янить, не баламутить кров.

Кохання – міцний стовп, не похитне
Його ніяка сила, ані горе,
Воно надію в моряка вдихне,
Коли навколо лиш безмежне море.

Летять роки, за днями день спливає,
Марніють сили і краса лиця,
Та вірю я – кохання не минає.
Любов не зрадить людям до кінця.

Якщо зворотне довести знайдете сили –
Тоді я не поет, а люди не любили.



современный текст перевод Н. Гербеля
Let me not to the marriage of true minds
Admit impediments. Love is not love
Which alters when it alteration finds,
Or bends with the remover to remove:
O no! it is an ever-fixed mark
That looks on tempests and is never shaken;
It is the star to every wandering bark,
Whose worth's unknown, although his height be taken.
Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks
Within his bending sickle's compass come:
Love alters not with his brief hours and weeks,
But bears it out even to the edge of doom.
    If this be error and upon me proved,
    I never writ, nor no man ever loved.