Вiльям Шекспiр. Сонет 92

Як би не прагнула ти кинути мене
Все марно – знаю, що довіку ти моя.
В любові вірній все моє життя мине,
Та все ж не довше ніж любов твоя.

І що мені усі земні страждання,
Якщо від меншого із них життя урветься?
Від зміни примх твоїх і сподівання
Мені залежати уже не доведеться.

Своєю зрадою не сколихнеш спокою,
А просто враз ти перервеш моє життя.
Як був щасливий я в житті з тобою,
Так я щасливий відійду у небуття.

Та щастя без печалі не буває –
А раптом про перелюб я не знаю?




современный текст перевод Н. Гербеля
But do thy worst to steal thyself away,
For term of life thou art assured mine,
And life no longer than thy love will stay,
For it depends upon that love of thine.
Then need I not to fear the worst of wrongs,
When in the least of them my life hath end.
I see a better state to me belongs
Than that which on thy humour doth depend;
Thou canst not vex me with inconstant mind,
Since that my life on thy revolt doth lie.
O, what a happy title do I find,
Happy to have thy love, happy to die!
    But what's so blessed-fair that fears no blot?
    Thou mayst be false, and yet I know it not.