Ми знов з тобою вдвох наоднині.
О, як прекрасно, ще й така погода,
Що я під ноги кинула погорду
І забрела, як в воду, в твої дні.
Холодна осінь, ніби уві сні.
Твої вуста слова відігрівають
Я про любов не буду, не спитаю,
Бо що, коли почую вбивче "Ні"?
Похмурий день за вікнами живе,
А я в твоїй освітленій оселі,
Неначе гість з далекої пустелі -
У білих стінах все мені нове.
у білих стінах наші два світи
Святкують зустріч. Тихо, аж тривожно.
"Чом не приходила?" - терпіла скільки можна,
Щоби сьогодні взяти і прийти.
Щоби побуть удвох наоднині.
Під теплим небом вицвілої стелі.
Щоби знайти слова якісь веселі
Про щемний біль, який закляк в мені.
Вдвох
© Copyright: Июльский Покой, 2010
Свидетельство о публикации №110010203504
Свидетельство о публикации №110010203504
Рецензии