J.D.
Я обожнюю погляд очей твоїх ніжно-глибоких,
Коли вогник веселості в них незгасимо горить.
Він як світоч у мороку довгих ночей одиноких
Надихає і жити й творити, страждати й любить.
Я люблю твої руки і грацію їх лебедину...
Скільки їм за роки усього поробить довелось!
Через тисячі миль я до рук тих замріяно лину,
Все прийнявши в житті-що збулося і що не збулось.
Дні за днями спливають у безлічі справ невідкладних,
Твоя посмішка ніжна щодня мені сил додає.
І нехай континенти між нами і прірва морів нездоланних-
Я з тобою, мій любий, у кожному кроці я є!
Будь щасливий і вільний, люби і твори вдохновенно,
Насолоджуйся сонцем, дощем і життям "en famille"-
Адже кожний твій успіх то зіронька благословення,
Що горітиме вічно, незгасно, у долі моїй...
Зiзнання
© Copyright: Ирина Свистуненко, 2010
Свидетельство о публикации №110010200316
Свидетельство о публикации №110010200316
Рецензии