Вiдпочинь, матусю

Відпочинь, матусю,
Полежи, хоч трішки
Чи присядь, квітусю,
Хай відійдуть ніжки

З самого світанку
Вони у роботі,
Наче в швидкім танку,
Кружляють в турботі

Все життя працюють
Не знають спочинку
Про дітей бідкують
Весну, літо, взимку

Хоч повиростали,
Стали самостійні
Для тебе остались
Маленькі й безсилі

Ні, матусю мила,
Ми вже не маленькі
Тепер ти – дитина,
А ми – твої неньки


Рецензии
Умница, до самого сердца дотянулась.
С ув. Виктор.

Виктор Готко   04.01.2010 13:04     Заявить о нарушении
Спасибо Виктор!
Родители, дети и есть наше сердце. Но к сожалению, многие это начинают понимать когда по частям сердце начинает отрываться.
Дай Бог нам разума успеть насладиться присутвием наших мам и научиться заботиться о них, как в свое время они заботились о нас. К сожалению отца уже нет.
Мне ваши стихи тоже понравились.
БОГ ВАМ В ПОМОЩЬ!

Катруся Степанка   04.01.2010 20:39   Заявить о нарушении