Вiдпочинь, матусю
Полежи, хоч трішки
Чи присядь, квітусю,
Хай відійдуть ніжки
З самого світанку
Вони у роботі,
Наче в швидкім танку,
Кружляють в турботі
Все життя працюють
Не знають спочинку
Про дітей бідкують
Весну, літо, взимку
Хоч повиростали,
Стали самостійні
Для тебе остались
Маленькі й безсилі
Ні, матусю мила,
Ми вже не маленькі
Тепер ти – дитина,
А ми – твої неньки
Свидетельство о публикации №109123003232
С ув. Виктор.
Виктор Готко 04.01.2010 13:04 Заявить о нарушении
Родители, дети и есть наше сердце. Но к сожалению, многие это начинают понимать когда по частям сердце начинает отрываться.
Дай Бог нам разума успеть насладиться присутвием наших мам и научиться заботиться о них, как в свое время они заботились о нас. К сожалению отца уже нет.
Мне ваши стихи тоже понравились.
БОГ ВАМ В ПОМОЩЬ!
Катруся Степанка 04.01.2010 20:39 Заявить о нарушении