не вiдпускай

Такий туман гіркотний, і така
Твоя міцна, мій Господи, рука,
Що, оминувши  втому і оману,
Мене візьмеш – і виведеш з туману,
Дурману і дрімотної потрави
На теплі роси, у солодкі трави,
У травень золотий, на луки згуби,
Де ніжне серце і тремтливі губи,
А поміж жито – чи життя – сліди...
Не відпускай, веди мене, веди...


Рецензии
Намудрили вы здесь, Анна! Но я все равно разобрался и вывел вас на чистую воду. Я понял так, что кто-то путем обмана увлек вас в майские луга...

Наполнен горечью туман, река.
Твоя могучая, о Господи, рука,
усталости не зная и обмана,
меня выводит нежно из тумана,
дурмана сладкого или отравы
на росы тёплые, зелены травы,
где златом одуванчики, играя,
мне нежно сердце бедное ласкают.
Я между строк ищу твои следы...
Не отпускай, веди меня, веди…

Прошу ваши конкретные замечания на мой перевод.

Юрий Гардаш   30.12.2009 22:50     Заявить о нарушении
Я, звісно, не знаю, що скаже Ганнуся, але я розумію, що її твір – звертання до Бога, який тримає кожного з нас на цій солодкій землі і допомагає вийти із гіркоти та болю...
Тобто,глибокий філософський зміст, не просто пейзаж.
Що стосується перекладу, не знаю, здається, в цілому за змістом не зовсім те вийшло. Але Ганнуся може мати іншу думку :)

Василина Иванина   02.01.2010 17:51   Заявить о нарушении
Щиро вдячна, Юрію, за переклад! Я просто розчулена……..
Чудово!

Ганна Осадко   04.01.2010 14:10   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.