Снiг 28 та 29 грудня

…Черево неба напилося морських туманів у далеких краях,
Перетворило їх на дрібні годинникові детальки
Та мікро-копії благородних орденських нагород,
Тай  посунуло з тим дорогоцінним вантажем на Київ.
Прилізло, уляглося над містом,
Розглядаючи метушню людської дрібноти.
Не впало на землю, розжиріле, тільки тому,
Що підперлося дахами будинків.
Заснуло. Поки спало, голки телевежі та
Башти Московського мосту
Прокололи небесне пузо, і мерехтливі снігові скарби
Завалили усе довкола…
…Ліг і я спати. Прокинувся – у Японії!
Все розквітло сакурою та білими хризантеми.
Забуяли вони так пишно, що не можливо відірвати очей,
Упиваючись їхньою пухкою красою.
Рясно снігові примари квітів вкрили дерева.
Велетенські ніжні білі пелюстки падають,
Кружляючи, додолу. 
Досягши землі обертаються на песців,
Та полярних вовків і білих ведмедів,
Що причаїлись у засідках.
На дротах – чи морозиво, чи чурчхела зі снігу,
Що налипла на ниточках чорного шоколаду.…
А, може, то сніжна плоть креветок, що розкриває,
Розламана навпіл, темного шнурочка з нутрощів…
…Дніпра стрічка темна пролягла по обличчю міста,
Котить суворі хвилі через тім’ячко між сивих скронь берегів.
Лід кольору прілої соломи укрився чорними дірками,
наче стара стріха. Вода торгує крижинами, крутячи їх,
та показуючи невидимим покупцям з різних боків…
…Дзвінниці посріблились до Різдва. Волхви зарані
Принесли сяючі дари, та й вивалили їх на храми просто неба…
…Завірюха бере місто у облогу.
По дорогам повзуть горбуни Нотр-Даму та
Одноокі циклопи, що навіть кліпнути не можуть віями
Двірників, бо снігом їх приклеїло до капотів…
Люди виповзають з під’їздів по траншеях.
Вітер роздирає їм повіки, кидає крижані голки у очі,
Зганяє в отари, та жене до концентраційних таборів
Зупинок транспорту.
Люди чинять спротив. Вони ховаються у рогатих бойових кораблях ,
Що пливуть крижаною шугою і несуть людей до офісів-сховищ.
Десантники вистрибують у воду і розтікаються краплинами
З  людських струмків. Сніжні бомби сиплються їм на голови з дахів…
…Розчавлений труп авто вмерз у кучугуру снігу.
Гілляка стирчить з нього чи обеліском, якщо згинув
Славно у боротьбі, чи простим надгробком,
Якщо здався без бою…
…Рота беріз полягла, як один,
під безжальним обстрілом заметілі.
Маленькі сніжні панди-солдати перекусили їх стовбури,
Та й самі так і застигли, охопивши м’якими лапами
Повалені віти.
Міріади відламаних пальців та рук дерев валяються на снігу.
Білі кістки відкритих переламів волають
до сірого неба, молячи про пощаду.
На величезному сніжному татамі точиться бій без правил.
Милості до переможених не буде, сніг поховає
Рештки жертв...
…Скоріше покличемо на допомогу снігових баб!
Згортаймо сніг у велетенські кулі!
Несімо вугілля та моркву!
Не скоряймося!
Не скор…

29.12.09