Знову падає, падає сніг,
Прикриває оголену землю…
Хоч у вухах іще звучить сміх
Із дитинства…
......І радість…
.............Даремно.
Хоч у вухах іще дзвенить сміх,
А запал вже пропав (й незчувся!).
Холод, смуток очікує всіх,
Хто дитинства в собі позбувся.
Холод, смуток чекатиме всіх,
Хто посмів радість дива забути.
Тихо падає, падає сніг…
Намагається казку вернути.
Знову пада, пада снiг...
© Copyright: Димитрик, 2009
Свидетельство о публикации №109122902620
Свидетельство о публикации №109122902620
Рецензии
А ми не позбудемося в собі дитинства, правда ж? Ніколи!
А пішли на санчатах кататися? Чи Сніговика зробимо? Чур морквина не з мене! Ей-ей.. тільки не треба так грізно на мене ліпити сніжку, бо я теж можу!
Катруся Матвийко 04.01.2010 23:27 • Заявить о нарушении
А пішли на санчатах кататися? Чи Сніговика зробимо? Чур морквина не з мене! Ей-ей.. тільки не треба так грізно на мене ліпити сніжку, бо я теж можу!
Катруся Матвийко 04.01.2010 23:27 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.