Усміхалась дівчина з картини,
Бо щаслива – молода і гарна.
Ще не знала смутку ні хвилини,
Не губила своє життя марно.
Ще вона не знала в серці болю
І не відала душевного страждання,
Не міняла волю на неволю,
Не пізнала зрадливе кохання.
Очі світяться, неначе зірки,
Повні радості, надій і мрії,
Мрії, що не знають ваги, мірки,
Та і люди всі – немов Святїї...
Мила дівчино, жива ти, чи з картини,
Значення ніякого не має,
Твоя усмішка щасливої людини,
Душу, зболену роками, зігріває.
Усмiхалась дiвчина з картини...
© Copyright: Катруся Степанка, 2009
Свидетельство о публикации №109122901353
Свидетельство о публикации №109122901353
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.