Вiрш для покращення настрою

Чернетка твору про духовно-містичне. :-)

…Поганий настрій? Туга серце крає?
Минеться це, бо все колись минає.
Життя – це мить, тож треба швидко жити.
Час не марнуй на те щоб осушити
Чарчину горя, бо її медовість -
Солодкий трунок, і не випадковість,
Що багатьох приваблює той смак.
Та жаль до себе є найперший знак,
Того, що ти прямуєш до глибин,
Де в темряві спочив вже не один
Закоханий у власную особу…
     Якби ж то сам! Та, заразом, до гробу
Мільйони забирали із собою,
Держави плюндрували у бою,
Щоб тільки пиху вдовольнить свою,
Яка лице за маскою жалю
Підступно криє…
               Та її жало
Стирчить назовні… Створено було
Весь світ Творцем з одного егоїзму,
І сили духу треба й героїзму,
Щоб визнанням здолать шалений опір
Душі, що слізьми світу всьому докір
Шле за своє безсилля!
                Наче світ
Чимсь завинив, що скована у лід 
Слабка душа.
             Чи ж винен хто у тому,
Що ти любов ясну, та незнайому
Тобі, відчуть не можеш? А чому?
Бо в "пляшку", що по вінця повна "грому",
Влить струменем не здатен невідому,
Та чисту, рідину. Спочатку треба
Безмовно голос піднести до неба,
І попросити з пляшки злить отруту,
Та голову схилити, щоб спокуту
Прийнять як ліки. І тоді вже в чисту,
Омиту, душу влити променисту    
Любов одвічну зможеш. Так, до Нього… 
Бо жаль до себе – то не та дорога,
Яка веде до вічного життя.
Тож загаси нікчемні почуття,
Та посміхнися світові усьому,
Бо, хоч незримо, ти давно вже вдома…

2009