Ти чуєш, як воно б’ється?
Ти знаєш всі думки мої.
Здається чи не здається…
В обіймах розстанули б ми.
І ніжності поцілунок
У дотику терпкий на смак,
Ще мить… і вже не зупиниш
Ні словом, ні рухом, ні як.
Ти чуєш, як воно б’ється?
У ньому зійшлися світи.
Здається чи не здається…
Я чую одне: ти, ти, ти…
Немов полонений сяйвом
Очей твоїх глибини.
Нічого між нами не зайве.
Ще мить… І злетіли б ми.
Зорею спалахнули у небі.
На землю пролилися дощем.
І завмерли б у потребі
Яскравим веселковим вогнем.
Ти чуєш, як воно б’ється?
Тому що зустрілись ми.
Здається чи не здається…
Вирішуємо самі.
Ти чуєш, як воно б’ється?
Ти ближче, ще й ще, підійди...
Послухай, воно сміється,
Мов сонце у день весни.
І ніжності поцілунок
У дотику терпкий на смак,
Ще мить… і вже не зупиниш
Ні словом, ні рухом, ні як.
ТИ ЧУ Ш, ЯК ВОНО Б ТЬСЯ
© Copyright: Игорь Кривовязюк 2, 2009
Свидетельство о публикации №109122506524
Свидетельство о публикации №109122506524
Рецензии