Передозування
Останній виклик, наче вихід з гри,
Останній заклик відчайдух про допомогу.
Якщо ти в змозі, Господи, прости,
І проведи мене в останню путь-дорогу.
Остання мить з сльозами на очах,
Останній подих, тепла крапля крові,
І глибоко у серці смерті жах,
І погляд, переповнений любові.
Останній крок у прірву небуття
Із небуття відчуженого щастя,
І ні до чого спрага каяття,
Що схожа на пожовкле пале листя.
Останній раз отрута бруднить кров,
Запамороч в останнє прибуває,
Неначе я іще живий, немов
Все знов навколо мене розквітає.
Але ілюзія пірнає в пустоту,
Як місяць в хмару сріблястої ночі.
Мене гукають. Я на виклик йду,
І я назавжди зачиняю очі…
10. 09. 2003 рік.
(Из сборника «Третья Стихия», октябрь 2003—июль 2004 года.)
© Copyright: Игорь Морбид, 2009
Свидетельство о публикации №109122405116
Свидетельство о публикации №109122405116
Рецензии