Я ушел в побег... ,- романс с тайгою

http://www.stihi.ru/2008/02/04/987


Я ПІШОВ У ВТЕЧУ…- РОМАНС ІЗ ТАЙГОЮ



Замела пурга, пороша
Усі шляхи сюди, -
Навколо гуляють вітри,
І тайга шумить.

Замело проклятим снігом
На сім тисяч верст, -
Подихати  неохоче, -
На цвинтар не каже перст!

У чоботі прихован ножик, -
Старий вірний друг.., -
Коли  візмуть мене за глотку, -
Вирішу їх, сук!

Звірі, падли, оточили, -
Чутне виття вовків, -
У світ інший  двері відчинили, -
Брязнув  їх засув...

Ти не вий, сірий, протяжно, -
Душу не тривож!, -
Ми з тобою брати кровні.., -
Пам`ятай й про ніж!

Чорною заздрістю харчуюся
ДО ситості вовка, -
І не жер я навіть крихти
З минулого ранку!

Оточили, - "не злиняєш", -
Мабуть що уже.., -
Подихати  як собаці
У сніговій межі...

Пугач ухає огидно,
Його око в темряві блищить, -
Начебто на вишці"цирик"…,-
Він нахохлившись сидить.

А навколо мороз крепчає, -
Справа в ніч іде, -
Хто бував тут, за Уралом,
Той зрозуміє мене.

Пробираюся по заметах,
Розчищаючи сніг, -
Чи те сльози, чи те іній
Змахую із глазниць.

А багаття розпалити не смію.., -
Враз зачують дим, -
чи Те люди, чи те звірі, -
Усе єдине їм!

А багаття розпалити не смію, -
Враз "застопорять", -
Хоч промерзнув  до печінок, -
Вивергаю тільки мат.

А навколо кружляє, дрібний,
Іскристий сніг, -
Зробив  дурницю я велику,
Що  з таборів  утік...

А навколо кружляє,  дрібний,
Колючий сніг, -
Я ще так мало прожив, -
Зайва людина я!.., - і зник…

Якось у втечу пішов я неждано, -
Підкрутився зненацька шанс..,
І тепер от з тайгою виконую
Свій життєво-гламурний  романс.

Поріднився я з тайгою, -
Може в ній мені лежати.., -
Від себе та долі- лиходійки
Якщо їю замислено..,- не втекти!

Виконую я з тайгою
Свій про втечу- романс, -
Здох би його почувши
Нашенський  злобний  «Пегас»!