Переклад Пабло Неруда поема 6

Poema 6

Te recuerdo como eras en el ъltimo otoсo.
Eras la boina gris y el corazуn en calma.
En tus ojos peleaban las llamas del crepъsculo
Y las hojas caнan en el agua de tu alma.

Я пам’ятаю, якою ти була останньої осені
Ти, сірий берет та серце у спокої
В твоїх очах боролося полум’я сутінок
А листя легко падало в воду твоєї душі


Apegada a mis brazos como una enredadera.
las hojas recogнan tu voz lenta y en calma.
Hoguera de estupor en que mi sed ardнa.
Dulce jacinto azul torcido sobre mi alma.
Приклеєна до моїх рук, як виноградна лоза
Листя збирали, твій спокійний та неспішний голос
Багаття зі ступору, в якій моя спрага горіла
Солодкі сині гіацинти, опущенні над моєю душею

Siento viajar tus ojos y es distante el otoсo:
boina gris, voz de pбjaro y corazуn de casa
hacia donde emigraban mis profundos anhelos.
y caнan mis besos alegres como brasas.

Я відчуваю, що твої очі подорожують, а осінь відходить навіки..
Сірий берет, голос птаха та серце дому..
куди іммігрували мої глибинні бажання...
та падали, поцілунки щастя, як вугілля...

Cielo desde un navнo. Campo desde los cerros.
Tu recuerdo es de luz, de humo, de estanque en calma!
Mбs allб de tus ojos ardнan los crepъsculos.
Hojas secas de otoсo giraban en tu alma.
Небо - початок корабля. Поле з пагорбів...
Твоя пам’ять зі світла, з диму, зі ставка у спокою...
За очима твоїми горіли сутінки
Сухі листя осені кружлялись в душі твоїй..