Тече із гір вода стрімких потоків,
І набирає сил вона із висоти.
Вона біжить і піниться біля порогів,
Не можна річку де завгодно перейти.
Вівчар овець пригнав до водопою
Напитись чистої, холодної води.
Завжди сопілку носить він з собою,
Свої пісні дарує краю чарівні.
На тому боці йде його кохана,
Води набрати у цей час прийшла.
Красива, молода, як квітка гарна.
Вона коханому надію принесла.
Взяв вівчар сопілку і заграв він пісню,
Щоб у їх коханні сльози не було.
Стоять и милуються, а між ними річка,
Вода Черемоша рідна їм давно.
Слухають смереки біля водограю,
Черемшина цвітом буйним виграє.
«Серденько, Марічка, я тебе кохаю.
Буду вік любити, щастя ти моє.»
Пригорну до себе, ніжно поцілую,
Не дам я нікому скривдити тебе.
Лиш тебе, Марічко, у житті ціную,
Як стемніє, люба, ти чекай мене.
Черемош
© Copyright: Борис Мохонько, 2009
Свидетельство о публикации №109122102519
Свидетельство о публикации №109122102519
Рецензии