Вітер знає,де розкуті віти,
Вітер знає, як цілують квіти,
Як біжить у супокої ранку
Сонце від світанку до світанку.
Я кепкую, вітер теж кепкує,
Бачу я, а вітер небо чує.
В супровід миттєвостей-хвилин
Гонить вітер скупчення хмарин.
Я - неспокій, вітер теж неспокій.
Обійми мене, мій лицар сивоокий!
Вiтер
© Copyright: Надежда Кошель, 2009
Свидетельство о публикации №109122005682
Свидетельство о публикации №109122005682
Рецензии