На дворі спокійно й тихо...
Надвечір'я, мов пекло, згорає.
Спека, мов печы мартена, дихає,
По стежині у воду пірнає.
Язиками полум'я рветься,
З жару парує білим туманом.
Риба об водне дзеркало б'ється,
Спеку огортає кругами.
На берег качка плазує,
Вечірню зорю в траві клює.
Перевалюється, ніби танцює...
В спеці знайшов кожен своє.
Як однаково горе судити?
Спільності в нім не шукай.
Однім і в раю важко жити,
І в пеклі знайдуть інші рай.
Справа одна - погляди рiзнi
© Copyright: Петро Керанчук, 2009
Свидетельство о публикации №109121807987
Свидетельство о публикации №109121807987
Рецензии