Явір хилиться від віку,
Гнуть вітри його додолу.
Багато бачив сліз і сміху,
Як зупинялись біля нього.
Зупинялись козаки роками,
Тут джерело тече з водою.
Грали на бандурі і співали,
І тримали шаблі під рукою.
Не легка була їх доля,
В борні виборювали волю.
Свідки - явір і тополя,
Козаки не мали спокою…
Тут вони відпочивали,
Після борні знімали втому.
Це відбувалося роками,
З піснями їхали додому.
Шумить явір у негоду,
Круте вітер його грубо.
А як стихне, явір знову,
Виглядає дуже любо.
ЯВIР
© Copyright: Борис Мохонько, 2009
Свидетельство о публикации №109121804863
Свидетельство о публикации №109121804863
Рецензии