Та лужа, как раздавленный паук... Из Василя Стуса,
дорогу ослепляя, шаг сбавляла,
затронуть норовя людскую поступь
и брызги в звуки сумрака вонзая.
Луна над горизонтом поднималась
и среди крон, листву терявших, кралась
по веткам, ветром осени продутым.
А по асфальту пегий пёс бежал,
отпрыгивая от автосигналов,
от визгов, от воды, что, словно полночь,
чернела лунно и лизнуть пыталась
заборы отраженьем языка.
Перевёл с украинского Анатолий Яни (Одесса)
Калюжа, мов розчавлений павук,
сліпила шлях і заступала кроки,
чіпляючись до походи людської
і присмеркових зойків. Крізь імлу
надобрію здіймався ярий місяць,
скрадаючись повз виголілі крони
осіннім вітром видутих дерев.
Асфальтом біг старий кудлатий пес,
сахаючися гамору людського,
сирен автомобільних і бездонної,
мов поніч, яро-чорної води,
котра солопила на огорожу
розбійницького злого язика.
Свидетельство о публикации №109121800255