Хмарини в небі, наче на пероні, -
Кудись спішать в незвідану ще путь,
Біжать, мов по степу козацькі коні,
Яких не наздогнать, не повернуть.
У прсторі, у часі, поза вечір
Гряде зима-забіла за вікном.
Хмарини мчать - їх несвідома втеча
Шибки фарбує гусячим пером.
Римує ранок білими снігами,
Наспівують мелодії вітри...
Про те, чого не сталося між нами,
Червоногруді скажуть снігурі.
Хмарини в небi
© Copyright: Надежда Кошель, 2009
Свидетельство о публикации №109121802054
Свидетельство о публикации №109121802054
Рецензии