І ось малюю на піску
Слова забутих істин наших,
Що виринали у пітьмі
І говорились уві сні,
Де кожен крок, як авантюра,
Де помилки не є страшні
Де я тебе на вік забула,
Де серцем сховані думки.
Водою змито дні з тобою,
Вітрами стерто почуття.
І лиш відлуння йде журбою,
Відлуння - серця каяття.
"Пробач" - забуте наше слово.
Прости мене і забувай.
Я так хотіла буть з тобою,
Та залишається одне "прощай"
I ось малюю на пiску...
© Copyright: Ольга Кель, 2009
Свидетельство о публикации №109121705625
Свидетельство о публикации №109121705625
Рецензии