На сходах

               

Стоїть на сходах в перехід старенька жінка,
І погляд безнадійний зустрічає вас.
Їй на долоню падають сніжинки;
Їй нічого одержати від вас.

Не відвертайте ж погляд , мов вона проказна;
Стоїть , мов сирота ,не бійтесь не заразна.
Стоїть ні кому не потрібна,
Мабуть, для вас вона ганібна .

Але ж вдивіться в очі ці глибокі ,
Вдивіться в далеченну даль.
Вдивіться і впізнайте жінку,
В очах якої ,України вся печаль.

В її очах і смуток ,й втома ,
Покірність долі нелегкій.
І вже нема нічого більше дома,
Нема нічого-дім пустий.

Було усе колись далеко;
Й дитинство, й юність, і любов.
Була мета у всіх народів
Іти до щастя знов і знов.

Були тяжкі воєнні роки;
Розруха, голод,холод ,кров,
Та підіймала всіх із пекла
Все та ж мета , все та ж любов.

Пройшли ті роки ,пролетіли,
Немов лелеки в вишині.
Пройшло усе , немов не було,
Немов привиділось у сні.

Вже інші звичаї тут стали,
Та й інші справи у ціні.
Сидять у "Джипах" чужі діти,
А їх батьки в "височині".

Їх там нещасні не цікавлять,
Бо справи є поважливіш.
Дідів , батьків завод на продаж ставлять,
Усе б продали за рубіж.

Чи вас ніколи не жаліли?
Чи з каменю у вас серця?
Якщо душа в вас не хворіє,
Що ж вiдвертаете лиця?


І не питаєте тієї ,
Що вас носила на руках,
Скільки лишилось крихіт хліба
В сільських обідраних хатах.

Стоїть на сходах в перехід старенька жінка,
І погляд безнадійний проводжає вас.
Їй на долоню падають сніжинки;
На що надіятись від вас?
грудень 2005