Дякую...
І коли твої жарти навмисно, тебе жалять весь час самого,
Тебе з часом підносить вгору (це буває частіше вночі).
Вдень, так боляче, в кахель обличчям, і вже потім не вий, не кричи,
Фамільярно, нервово, нахабно, п'яно, мовби образа дика,
І крім того ніхто не покине, бо і в тому є істинні ліки,
І хто б скільки не думав, що тОбі, лиш дають, і нічого не взято!
То приходить, малий, не одразу, тому треба не так завзято,
Залишайся в собі з думками... думай, і ти знайдеш, чому
В тобі зараз мудрість та розум, і все це завдяки йому...
Свидетельство о публикации №109121608955