Дощ краплями зганяє смуток,
І дзвоном віддаються кроки перехожих.
Висить над містом важким гулом
Та хмара, як на Бога схожа.
І вітер, наче божевільний,
Усе угору підіймає,
То клонить дерево повільно,
То стрімко листя нахиляє.
Усі спішать, біжать додому,
А дощ іде за ними вслід.
І тільки сотні парасольок
Дарують різнобарвний цвіт.
Усе живе і спочиває,
І під дощем росте й росте.
Так легко… Спокій відчуваю,
А дощик все іде й іде.
Холодна крапля на долоні,
Як спомин, як бажана мить;
Такий легкий природи дотик,
Немов живе і говорить.
Я люблю дощ, такий спокійний,
Коли несе в собі життя,
Коли, мов легкі крильця, тихий.
Той дощ іде, бо люблю я…
Бо люблю хмари, тінь, стихію,
І блискавицю де-не-де.
І знову тихий дощик сіє,
А завтра сонечко прийде.
Бажаний дощ
© Copyright: Анна Боженова, 2009
Свидетельство о публикации №109121500892
Свидетельство о публикации №109121500892
Рецензии