Ходи до мене, радосте моя

Ходи до мене, радосте моя…
І, голову поклавши на коліна,
Згуби у вальсі пальців половину
Душі своєї… Радосте моя…

Мій світлий гріх, мій промінь з далини,
Мій князю-місяцю, мій друже і мій враже,
Це раннє срібло пізньої весни
Про пережите і гірке розкаже.

Ми солодощі вип’єм нахильці.
Твоя дорога дивна й таємнича.
І моє серце у твоїй руці
Здивовано вдивляється в обличчя…

Забуло тріпотіти… Обійми…
Верни мене мені, Пігмаліоне!
Руками, а не білими крильми
Звільни з крижано-білого полону

Моїх ілюзій і твоїх видінь,
Моїх вагань у золоті осіннім,
І хай над нами пролітають зими,
І хай розквітне день, і згине тінь!

Ходи до мене, радосте моя…
Хай перетнуться два світи надії.
Хай станеться усе, що ти омріяв.
Ходи до мене, радосте моя…


Рецензии
Такое женственное, нежное, Леся, такое светлое.

Лариса Морозова Цырлина   20.12.2009 15:53     Заявить о нарушении
Если есть радость, Ларисонька, гостья моя долгожданная, нужно ее беречь.

Леся Романчук   20.12.2009 16:49   Заявить о нарушении
Пусть только будет.

Лариса Морозова Цырлина   20.12.2009 18:09   Заявить о нарушении
И Вам, Ларисонька, радости и светлого ангела.

Леся Романчук   20.12.2009 19:08   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.