Сталева баня світ живий накрила,
Сховала Сонце від страхіть земних.
Вже чорне птаство розправляє крила,
Мечем прямує аж до душ брудних.
Та мудрим людям ще не час журитись –
Прозріння падає на них згори.
І кажуть лиху мудрі: «Нащо битись?
Я дякую тобі, тепер – гори!»
Колядки скоро пролунають гучно,
В словах несучи світлий рік новий.
Сталевій бані буде тут незручно,
Піде вона, як йде кобзар сліпий
Від галасу весняного і шуму,
Навчивши нас усіх, як гідним буть,
Тихесенько заграє собі думу –
Та хто почує, окрім нас, мабуть?
13.12.2009.
Порiг Нового року
© Copyright: Валентин Долгочуб, 2009
Свидетельство о публикации №109121400200
Свидетельство о публикации №109121400200
Рецензии