Буду плести шляхи,
Вінки, щоб було лячно,
Від того, що ти
Ніякий не мачо.
Буду вести в свій дім,
В свій день, де завжди весна,
Де зранку вночі ти захотів,
Ти благав... поцілунок... Писав.
Я не я... Зараз тут,
В цю хвилину, де розуму місця нема.
І-гно-ру-вав, ти, казав, що
Я йду. Залишайся сама.
Буду плести...
© Copyright: Юлия Чорненька, 2009
Свидетельство о публикации №109121401637
Свидетельство о публикации №109121401637
Рецензии