До мене не звикай...

 ..У океан Поезії пірнувши
У твою гавань випадково я заплила,
Я тихо привіталась, усміхнувшись
І...сила твого погляду спинила...

Ти попросив, хоч на хвилинку залишитись,
А я  сказати :"НІ" чомусь не сміла,
Хоч знала, що не варто так робити,
Та повернутися назад вже не зуміла...

...Тепер, відкинувши земні бажання,
Ти мусиш з мене Ангела зліпити,
Бо я , як справжня відьма , без вагання,
Могла б тобі СЕБЕ приворожити.

Оскільки,   Ангелом я добрим бути мушу,
Тобі я подарую свої крила,
Хай Небо простором наповнить твою Душу,
А Слово  там поселить Вічну Силу.

Я буду трепетним, палаючим Вогнем
Й гарячим Сонцем у очах твоїх світити,
Як запалишся сам, тоді Дощем
Проллюся, щоб те полум"я згасити.

Я прилечу сніжинками пухкими,
Якщо потрібна буде прохолода,
Я зрОблю барви слів твоїх такими,
Що буде заздрити сама Природа...

Я , тимчасово, подарую тобі Рай,
Й шматочком Серця зможу пригостити....
Одне ПРОШУ-...до мене  НЕ ЗВИКАЙ,
Бо потім...вже не зможеш відпустити...

28.10.09. Наталия Шморон