НЕМАЄ СНІВ Й ТЕБЕ НЕМАЄ,
У СЕРЦІ ПОРОЖНЬО І ТЕМНО У ДУШІ,
БУВАЄ СОЛОДКО І РАДІСНО БУВАЄ,
ТА СЕРЦЕ БІЛЬШЕ НЕ СПІВАЄ,
НЕ СВІТИТЬ СОНЦЕ В СТОРОНУ МОЮ,
І МРІЯ ВЖЕ НЕ ЗІГРІВАЄ,
Й ПИТАННЯ В ГОЛОВІ ЛІТАЄ,
ЗА ЩО Ж МЕНЕ ГОСПОДЬ КАРАЄ?
ЗА ЩО У МЕНЕ РАДІСТЬ ВІДБИРАЄ?
ЧОМУ ВСЯ ЦІЛЬ МОГО ЖИТТЯ?
В РУКАХ ЙОГО ШМАТОК СМІТТЯ!
ЧОМУ ПОГАНО ТАК МЕНІ?
І ВДОМА І НА ЧУЖИНІ
НЕМАЄ СПОКОЮ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ,
ХОЧ СЯДЬ ТА Й ПЛАЧ,
В МОМЕНТ ТАКИЙ Я САМ СОБІ ПАЛАЧ
ЧИЯ ВИНА? ЩО Я ТАКИЙ САМОТНІЙ
НЕ ВЖЕ ТО Я? У СНІ ТОМУ?
ТАКИЙ ВЕСЕЛИЙ Й БЕЗТУРБОТНІЙ...
НЕВЖЕ ТО Я?
І НА ПРЕКРАСНОМУ ЗАВЖДИ СВІТАЛО
НЕ ВСЕ ІЗ СНУ ТОГО СЕРДЕЧКО УВІБРАЛО
НЕ ВСЕ ЗАПАМ’ЯТАЛО,
І НЕ ПОБАЧИЛО У АНГЕЛІ ТОМУ ШМАТОЧКА ТЬМИ
ЩО У КІНЦІ ІСТОРІЇ
УСЕ ЩО БУЛО ВБИВ!
Нет больше снов и тебя нет. продолжение сновидения
© Copyright: Зенкин Сергей, 2009
Свидетельство о публикации №109121308503
Свидетельство о публикации №109121308503
Рецензии