Усе пробачити, усе,
Згадати лиш 100 літ потому…
Я – та людина, що несе
Свою любов і біль додому.
Усе розбилося і вже
Забули всі про моє серце,
Забули, як той біль пече
І збільшується сліз озерце.
Усе залишити, втекти,
Вернутись знов і зрозуміти:
Струмок не може не текти,
А я не можу не любити.
Усе пробачити, усе...
© Copyright: Христина Сыч, 2009
Свидетельство о публикации №109121305882
Свидетельство о публикации №109121305882
Рецензии
Понад розпачем і невимовною печаллю в серці – “УСЕ ПРОБАЧИТИ!”
“... я не можу не любити” – звучить майже пошепки, але так глибоко переконливо.
Схиляю чоло перед шляхетністю Вашої душі, Христино! Щасти Вам!
З теплом та повагою
Валентина Чайковская 18.08.2010 10:09 • Заявить о нарушении
“... я не можу не любити” – звучить майже пошепки, але так глибоко переконливо.
Схиляю чоло перед шляхетністю Вашої душі, Христино! Щасти Вам!
З теплом та повагою
Валентина Чайковская 18.08.2010 10:09 • Заявить о нарушении
Дякую Вам за такий гарний відгук!
І Вам усього найкращого!
Христина Сыч 18.08.2010 19:30 Заявить о нарушении
І Вам усього найкращого!
Христина Сыч 18.08.2010 19:30 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.