Чому ховаємося по кутках
Один від одного і світу?
Невже людина має страх
Перед корисливим суспільством?
Невже не хочеться нам в дні,
Коли нічого вже не квітне,
У непроглядній цій пітьмі
Побачити промінчик світла?
Чому чекаємо, що хтось
Зробить для нас усе за нас?
Невже не хочеться якось
Повстати, хай черговий раз?
Звичайно хочеться, та ми,
Хоч і стаємо дужчі й дужчі,
Все боїмося тої тьми,
Що підступає ближче й ближче.
Та вірю я, що ми колись
Повстанемо і підемо
Не в боротьбу зі злом, а в вись -
І правду зрозуміємо:
Що зло й добро – це одне ціле,
Бо без одного іншого б не мали,
Що не існує "чорне" й "біле",
Бо Протилежне збудувало
Для нас життя, і світ, і рай.
І я все мрію без упину,
Щоби хоч раз, на мить нехай,
Ми унизу побачили вершину.
Чому ховаемося по кутках...
© Copyright: Христина Сыч, 2009
Свидетельство о публикации №109121305745
Свидетельство о публикации №109121305745
Рецензии