Я бачив сон

Я бачив сон.
А може то не сон?
Дерева прихилилися до Храму,
Співали дзвони в унісон:
Не встиг і зрозуміти –
Чи то велично, чи то мляво.
Чи осінь на дворі,
Чи то весна спізнилась,
Чи, може, просто серце зупинилось...

Я слухав тишу.
Все, що в ній було –
І небо голубе, й далекі сірі хмари
Спліталися в одне:
Не встиг і зрозуміти –
Чи то величне, чи то мляве.
Чи то дзвонили по мені,
Чи інших душах, що спізнились,
Чи, може, просто серце зупинилось...

Чомусь сльоза скотилась,
Смак гіркоти... і голос захрипів,
Коли я закричати хтів...
А може, то лишень наснилось?
І золото хрестів поміж дерев,
І небо голубе, і сиві хмари,
І вітер щось між ними лопотів,
Неначе розповісти хтів
Про зорі, про любов, про щастя мари.

Я бачив сон.
А може, то не сон?
Дерева прихилилися до Храму,
Співали дзвони в унісон:
То відчайдушно, то велично –
Геть не мляво.
Я зрозумів: не осінь на дворі –
А то лишень весна спізнилась.
Не по мені забили дзвонарі,
Бо моє серце щойно лиш забилось.