На втомлені поля, мов ковдра, дим лягає,
І десь із сходу суне млява ніч.
На підвіконні знову я сиджу —
Тебе ж немає, а я чогось чекаю — дивна річ.
Неначе втома трави похилила,
Дерева ген завмерли, наче почт,
І серцем тишу лихо наділило
Серед шляхів незвірених розточ.
В пустелі почуттів мій гине розум,
Від спраги неспокою у душі
Передчуття підказує загрозу,
Зірок вогнями синя ніч кричить.
Безсоння розділило без останку
Буття на небуття, себе — на тлін,
Та залишилося у мене геть до ранку,
Мов той, що заблукав, набатний дзвін…
квітень, 2005 рік.
( Из сборника «Излучина», август 2004 — 2005 год.)
Безсоння
© Copyright: Игорь Морбид, 2009
Свидетельство о публикации №109121106275
Свидетельство о публикации №109121106275
Рецензии
гарний вірш, сподобалось, тільки от не певен що "набат" не русизм. Здається це зі староруської
Эмуляция Жизни 14.01.2010 10:05 • Заявить о нарушении
Эмуляция Жизни 14.01.2010 10:05 • Заявить о нарушении
Дякую за відгук)Але з моїх україномовних творів це не найкращий - найкращою, на мою особисту думку, є поемка "Легенда"))
Игорь Морбид 16.01.2010 21:44 Заявить о нарушении
Игорь Морбид 16.01.2010 21:44 Заявить о нарушении