Сн г за в кном
Холодний ніс. Розхристана печаль.
Там, за вікном, червоний світ заграви.
Сліз золотих жорстоко трощить даль.
Ген, в небі, хмарами по лихоліттю,
Літа думок вже збочена вуаль.
А їй би так хотілось залишитись миттю...
За сніг? Хоча би за медаль.
Вона ж бо варта цілих снів і волі.
Як було завше - золото в ціні.
З підбитим оком йде по полю доля -
До крові ранить ноги на стерні.
Свидетельство о публикации №109121106230