Таке нам сниться...
Бо, певно КРОВ її палка.
А їй давно вже не шістнадцять.
Та вірить в казки - он яка!!!
А я лягаю на подушку...
Це ти колись на ній лежав.
Такі слова - одразу в душу:
"Кохана, ніжна" - ти казав..
І все ж чекаю - сон прилине:
В нім світлий сад і ти,і я...
"Ой, не ламай в саду калину,-
У сні кричу,- ті ягідки - сім"я.
Бо їм розлука - смерті гірша,
Без гілочки не жить в саду..."-
Я повернусь на бік - картина інша:
Дивлюсь до тебе, наче, йду.
Торкнулась ліжка - пусто поряд.
Я повернусь - тебе нема...
ШрамИ на тілі час загоїть..
Дивись, уже прийшла зима..
Свидетельство о публикации №109121000161