Мабуть не твір, а вірш маленький
як вмію напишу про це,
що добре вдома, там, де ненька,
де руки в праці кожен день.
Ось перше, що згадати мушу -
Пасьбу корів на луках запашних,
метеликів там різних пребагато
і співи жайворонка у блакитній висоті.
Там пастушок, маленька пташка
липучих оводів ганя.
Бринить роса на павутинні зранку,
а ввечері рожевий небокрай.
Земля пахуча, справді ніби квітка.
Та важко з нею - шкарубка коли полю.
То не біда. Зате узимаку
наїмся досхочу всього-всього.
Ой лишенько, відходжу щось від теми,
та й цей етап закінчився давно.
Сиджу удома я тепер з книжками,
а ще з качатами й одним курчам.
Матуся із весни двадцяток брала -
Лишилося одне. Такий от жаль.
А потім ось пішла до школи
й пишу цей твір, чи б пак маленький вірш.
Що добре вдома, там де мама,
Де мусиш дбати цілий вік.
твiр на тему Як я проводжу час влiтку
© Copyright: Лилия Дорожко, 2009
Свидетельство о публикации №109120909051
Свидетельство о публикации №109120909051
Рецензии