Полон
Мов цокіт по бруківці...
Ввірвався вихор в серце
З очима чорнобривців.
І гріють, пестять, світять,
Палає мить барвисто.
Ми... поруч річка Прип'ять,
І небо чисте-чисте.
Ввійшла крізь Час і Простір
В єдиному пориві,
Без дозволу у гості
Рясна кохання злива.
Чи варто щось казати?
Вуста-вогонь, долоні...
Геть знищені всі ґрати,
І лиш серця в полоні.
Свидетельство о публикации №109120901473
З вдячнicтю та повагою
Николай Шенигин 10.12.2009 03:07 Заявить о нарушении
Зворушена і глибоко вдячна!
З теплом і повагою
Валентина Чайковская 10.12.2009 09:27 Заявить о нарушении