Сiрi лаври...
Поринаючи у забуття...
Сірий колір душі не має
І краде її у життя.
Там, де вчора ще сяяли барви
Веселкові і бавили нас,
Там сьогодні стоять сірі лаври
І нагадують, що таке ЧАС...
Чи вже час? Чи ще трохи зосталось?
Чи в майбутнє? Чи на поріг...
Я не знаю... Що бУло - спіткалось.
А гадати - то, мабуть, гріх...
Свидетельство о публикации №109120808472
Нежный Ангел -Эли 15.12.2009 23:48 Заявить о нарушении
Грустное...это да, так оно и есть, но это большая моя половина - грусть, но это не фатально, я научился улыбаться и радоваться, даже, маленьким радостям жизни:) И отдельное СПАСИБО за это тебе!:)
Ковальчук Максим 16.12.2009 08:50 Заявить о нарушении